День за днем, сезон за сезоном минає час. Швидко, невпинно, як вода у ріці...
 Та стоять непорушно віковічні Карпати, і шумлять зелені ліси, і тече швидка Славка, і саме тут, на лоні вічно-юної природи, відновляться сили і повернеться енергія, і час ніби призупинить свій біг...

Чи й справді – призупинить? Бо є в Карпатах, в Славську, чарівне місце, де досі лунають «металеві» лицарські кроки, шурхотять шовк і парча суконь прекрасних дам, а гостей зустрічають хлібом-сіллю. Тут стоїть величний замок-вежа, який, за легендою, звів відважний лицар, щоб почтити пам'ять своєї спасительки-Ведмедиці, і який добрі люди знають і шанують, називаючи «Вежею Ведмежою».
« - ...Перепочинь з дороги, Мандрівниче, обери покої собі по серцю, поринь у солодкий сон. А вранці підкріпи свої сили смачним поживним сніданком, і дозволь тебе дивувати. Що тобі до душі? Хочеш – гайда в ліс, в гори, непротореними стежками до скель, фортець і водоспадів? Чи, може, спробуєш свої сили на Ведмежій Лазалці, що високо над землею випробує тебе на міцність і спритність? А опісля – жар парної, з яким тіло і душу облишать усі недуги...